Тьюторінг в Спільношколі

Чи було у вас колись враження, що діти, приходячи в школу з бажанням вчитися, саме в школі таки якісно й наглухо його втрачають. А що як подивитися на цю проблему під іншим кутом? Що такого відбувається під час шкільних років, що діти втрачають мотивацію навчатися та розвиватися?

Школи мають бути різними! Система масової освіти відходить у минуле. Нова система державного управління освітою передбачає різноманітність вибору. Але вектор руху має бути спільним.

Школа, що обмежується лише академічним змістом, морально застаріла. Її недостатньо.

В центрі має бути особистість учня у всій своїй людській цілісності та складності: з тілом, емоціями, думками та потягами. Відчуття себе усвідомленим учнем, який самотужки вибудовує своє навчання, не починається з конкретного моменту. Воно розвивається.

На цьому шляху в Спільношколі учням допомагають тьютори. Вони союзники учня, товариші спільної подорожі, які разом з учнями беруть участь у вирішенні проблем, конфліктів та труднощів, пошуку сильних сторін, сприяють всебічному розвитку та мотивують до дальшої праці над собою.

Щоб виконати усі ці завдання, тьютор сам повинен володіти цілим переліком навичок та компетентностей. Особистісно розвиватися (бо для педагога, разом зі знанійною та методологічною кваліфікацією, виникла необхідність спиратися на свою емоційну зрілість та особистісну розвиненість.

В Спільношколі замовником освіти є сама дитина, а тьютор лише допомагає актуалізувати її потенціал. Можна подумати, що при такому підході тьютори мають задовольнити всі бажання дитини, але це не так. Замість того щоби змінювати дитину в той чи інший спосіб, вони створюють сприятливі умови, залишаючи дитині волю діяти за своїм вибором. Так дитина стає джерелом та головним фактором власного розвитку. Вона стає суб’єктом дії. А завдання тьюторів та викладачів полягає в тому, щоби чутливо розпізнавати справжні потреби дитини, сприймати її цілісно, зі всіма її емоціями, поведінкою, мотивами, а також надавати можливості ухвалювати власні рішення.

Ініціативність, уміння брати на себе відповідальність, робити вибір та підтримувати свою мотивацію – це також уміння, і їх також можна опанувати та наростити, якщо створити відповідні навчальні умови. Звісно, комусь дається краще, комусь гірше. Як гра на піаніно, наприклад: хто має хист, тому простіше і в того виходить краще. Але навчитися лідерським якостям, емпатії, креативному мисленню, готовності проактивно проявляти себе може практично кожен.

Це означає, що в Спільношколі передбачається існування різного рівня компетенцій, наявність власного попереднього досвіду в кожної окремої людини, що дає змогу діяти. У кожного є свої унікальні якості, які мають сприйматися всіма учасниками процесу з однаковою повагою та точно взаємодіяти між собою, причому не завжди згідно з продуманими планами.

Новий зміст створив принципово інше освітнє середовище.

 

Багато сімей формулюють свій запит до школи так: головне, щоби дитині було комфортно. Звісно, передовсім тут ідеться про побутовий рівень, але й на психологічному рівні батьки очікують, що дитині буде вільно, легко та цікаво.

Ми по собі знаємо, що коли нам «легко на душі» – ми маємо мотив та ресурс навчатися новому. Коли ж натомість «важко», то будь-яка, навіть найцікавіша діяльність та інформація здаватиметься сірою та обтяжливою. Можна самоорганізовуватися зусиллям волі, і це також потрібно й корисно, але до певної міри. Розвиток у дітей емоційно- вольового механізму потребує часу та підтримки. А от підміна та перебирання управління дорослим на себе навпаки перешкоджатиме такому розвитку. І, на жаль, виходить так, що коли ми занадто прискіпливі та критичні, засильно контролюємо та регламентуємо – то можемо не дати достатньо часу та простору для вчасного розвинення в дитини природних та необхідних навичок.

В Спільношколі тьютор – не няня, не репетитор, а людина, яка направляє, допомагає, підтримує.

В кожному Домі (спільноті 60-70 учнів з різницею в 2-3 роки) працює команда тьюторів. Вони взаємодіють з учнями протягом дня, знають їх особливості, з розумінням ставляться до їх емоцій та почуттів. В просторі тьютор дізнається інформацію від колег, тому розуміє, що відбувалося в Домі за його відсутності.

Тьютори більше тримають в зоні уваги: дитячий розклад, систему вибору курсів (гуртків), допомагають учням зробити вибір гуртків та записатися на них, можуть допомогти дитині в цьому розібратись на старті, а також підтримати в моменти, коли дитина організаційно загубилась (запізнилась, ще не запам‘ятала, тощо).

Випускаючись зі школи, учні знають, що вони вміють, і знають, що їм подобається. Вони можуть зробити вибір і сформувати свій освітній маршрут, який відповідає їх особистим цінностям та уподобанням.