СпільноЛюди

Традиційна школа зазвичай виходить з того, що є соціальні норми або очікування системи від дитини. І всі зусилля витрачаються на те, щоб бажана соціальна поведінка та запрограмований прогрес були реалізовані. Діти в цьому випадку – об`єкти впливу. Їм потрібно підлаштовуватись та відштовхуватись від чиєїсь волі, щоб отримати заохочення в оцінках, похвалі батьків та вчителів тощо.

При людино-центрованому підході ми намагаємося якомога гармонійніше відкрити усе те, що сховане всередині та надати простір для його зростання. Ми віримо, що коли дитина знаходиться там, де підтримують її прояв волі, інтересів, вона може розвиватися. І сподіваємось, що Спільношкола є для наших учнів таким місцем.

І спираючись на цей досвід, кожен своєю мірою та шляхом прагне дізнаватися нове, цікавиться навколишнім світом та людьми. Саме про це “Born to learn”, адже немає моменту, коли ти різко почав навчання, сівши за парту, як немає і завершення, бо навчання продовжується все життя.

У нас немає класів та оцінок. Спільношколярі навчаються в динамічних різновікових групах, що формуються на певний час чи то для вивчення певної дисципліни, чи участі в курсах та на лекціях, велику частину часу проводять, реалізуючи різноманітні проєкти, мають час для вільного спілкування та гри. А крім цього отримують підтримку від дорослого – педагога, тьютора.

Як зазвичай, поточна робота, рутина, справи заважали і кілька місяців я не могла знайти час на цей візит. Валентина запросила мене вдруге і мені вже було просто соромно відкладати, тому ми таки зустрілися.

З порогу Спільношкола виглядала для мене як місце, про яке ти думаєш  «Оце так! Та тут же все настільки інакше!» Дуже хотілося повернутися, бо це «інакше» суттєво контрастувало з тим місцем, в якому я працювала на той час і в якому я себе відчувала неначе в болоті.

Коли ти починаєш працювати у Спільношколі, активніше включатися в усі процеси виникає інша думка – «А що, так можна було?» Ця думка не полишала мене перші пів року, також трохи переслідував страх та невпевненість в своїх діях та рішеннях. «А чи роблю я все правильно? Чи роблю так, як треба? А чи так тут прийнято робити?» Такий етап адаптації чекає на всіх нових членів команди, бо серед спектру підходів та методик школи немає «чарівної пігулки» або кнопочки, яку ти натискаєш і все працює як треба, немає інструкції, яку можна прочитати за пів години і вже бути в курсі всього. «Навчання протягом життя» – це принцип, про який ти не забуваєш ні на мить, працюючи в Спільношколі.

Дуже швидко я адаптувалась та зрозуміла, що «можна все» – все, що не виходить за рамки людиноцентричного підходу та наукових засад Спільношколи. Також зрозуміла, що поруч з тобою команда, на яку можна спертися та до порад якої прислухатися.

За що я люблю і ціную Спільношколу зараз?

– Тут немає недолугої системи оцінювання, яка є в більшості шкіл світу, а є система фідбеків на прогрес та роботу дитини.

– Тут немає беззмістовних правил та вимог, а є правила, які затверджуються та приймаються усією спільнотою дорослих та дітей.

– Тут є мета навчання, яка не йде в розріз з потребами та вимогами сучасного суспільства

– Тут немає страху змін та інновацій

– Тут атмосфера любові та поваги до людини, яка має право на власні вибори

– Тут не консьерж-сервіс, а школа, колектив та підходи якої поважають та приймають батьки.

– Тут cutting edge освітньої системи!

Саме цим можу описати свої почуття від роботи у Спільношколі.

Маючи диплом магістра у руках та відчуття, що система працює неправильно постало питання, а що хочу сам?

І через випадок, наші долі зі Спільношколою  перетнулися. Свіжого випускника юридичного, який працював із дітьми та маленького простору із великою ідеєю.

За ці роки Ми зросли. Простір, ідея і кожен у Спільношколі.

Нічого не дає більшої енергії, ніж бачення змін на краще та майбутнього.

Коли віриш у те, що твої дії можуть допомогти дітям знайти кращий шлях.

Дитячий сміх, обговорення, галас, швидке переміщення по простору – ось що мені запам’яталося, коли я вперше познайомилася зі Спільношколярами. Це  був день, коли діти презентували свої проєкти батькам та друзям, тому перед початком тривали останні приготування. У просторі відчувалась невимушена атмосфера, щира підтримка один одно і я подумала: «Ось вона! Школа створена, для дітей». Так, це місце для експериментів, досліджень, становлення особистості.

Зростаючи, діти рухаються нелінійно у своєму розвитку. Працюючи тьютором, мені подобається спостерігати за дитячими експериментами, спробами та діями. Ми зі свого боку заохочуємо будь-які починання на шляху до розвитку та допомагаємо зробити процес знання явним, підтримуємо. Коли дитина почувається комфортно, їй нічого не бракує – вона досліджує і розвивається.  

Social Science (дослівно соціальні науки) про спільноти та вибудовування стосунків між людьми: людина-людина, людина-спільнота, спільнота-спільнота. В курікулумі (освітній програмі) Спільношколи є такий предмет і він чітко означений в тематиці освітніх циклів, які проживає школа протягом навчального року.

2021/2022 навчальний рік дав великий виклик учням всієї нашої держави. На сьогодні ми бачимо, що з челенджем — «Навчатися в умовах війни/учнівсько-вчительська спільнота» — заходить в новий навчальний рік. Для мене, як вчителя, одним з надважливих завдань є формування у дітей громадянської й соціальної складової їхнього життя.

Як саме це роблю? Точно не методом «Сідайте діти за парти і я вам розкажу…», але через тематичні бесіди, діалоги та дискусії.

Крок за кроком опановуємо важливі для життя прийоми спілкування і водночас пізнаємо нове. Коло тем занять Social Science практично охоплює всі сфери присутності дитини у житті: від історії, географії, мистецтва до толерантності та вміння взаємодіяти з дітьми, що мають особливі потреби.

На заняттях з Social Science ми з учнями вчимося висловлювати власну думку, доводити й спростовувати факти, помилятися та аналізувати помилки, приймати себе і рухатися далі. Життя триває!

Привіт!

Я – Соня, тьютор RedHome (читати: героїня). Чи легко працювати з підлітками? Однозначно ні, як і з кожною віковою групою, але як цікаво!

Найстарший Дім відрізняється тим, що діти у ньому більш самостійні та самокеровані, проте часто їм бракує мотивації, сил або ж вони загублені серед усіх процесів, що відбуваються у їхньому житті. Адже в підлітковому віці виникає стільки нагальних та суттєвих питань, формується власний світогляд, система цінностей, що так чи інакше має свій вплив на навчальний процес. 

Я намагаюсь бути корисною на цьому етапі підлітка, шукаю шляхи підтримати кожного, допомогти порадою чи просто вислухати, ділюсь власним досвідом, адже теж колись була підлітком.

Бути тьютором для мене означає бути помічником та другом, бути тим, на чиє плече завжди можна опертися та й поплакати теж 🙂

З дитинства ми чуємо фразу: «Треба зосередитися на математиці.» 
Вважається, що якщо добре знати математику, то можна зламати будь-які конкурсні іспити. Можливо, це й правда.
Але, математика цікавіша за будь-який інший фільм, якщо застосування математичні поняття у повсякденній діяльності та завданнях, які потребують математичних міркувань.
В Спільношколі ми переміщуємо навчання математиці за межі запам’ятовування на більш широке розуміння. Головне – говорити, думати, міркувати. Це створює почуття цікавості, навіть до простих понять, залучає учнів у ігровій формі. Цей творчий процес випливає з імпульсу – захоплення, радості від розв’язання задач, а також загальної цікавості та відкритості.

У липні виповнюється три роки, як Спільношкола стала одним із моїх найулюбленіших робочих місць. Спільношкола — це втілений суто український проєкт реформування освіти дітей і один із тих, якому судилося стати в цьому флагманським. І я щаслива й горда бути до цього причетною.

Курси, студії та майстерні Спільно Space — є невід’ємною освітньою та ціннісною складовою Спільношколи. Окрім суто навчальних цілей, як то можливість безпечно спробувати нову діяльність, обрати з великої кількості гуртків саме те, що припаде до душі, студійний простір закладає в основу своєї роботи й інші — неочевидні — проте важливі сенси.

Обираючи та відвідуючи курси у другій половині дня, діти вчаться (в залежності від віку — з різною мірою заглиблення): приймати рішення, діяти в обмеженнях, розставляти пріоритети, орієнтуватись у часі та просторі, дотримуватись укладених домовленостей, бути відповідальними за свій вибір, за дії або бездіяльність. В такий спосіб спільношколярі здобувають цінний досвід, що обов’язково стане у нагоді в дорослому житті.

Особисто для мене Спільношкола — не просто місце роботи. Це — коло однодумців, простір для  компетентнісного та особистісного зростання, місце для сміливих ідей, думок та проєктів, що нерідко випереджають свій час, затишний куточок дитячого щастя, якого так потребує цей світ.

Завжди собі кажу, що мріяти потрібно обережно! Навчання в радянській школі, робота у ВНЗ під червоним керівництвом, де цінністю були покора і лояльність зміцнили моє бажання знайти середовище, де важливими є не цінники, а цінності, не імітація роботи, а важлива місія!

Впродовж довготривалих пошуків себе і своїх, одного чудового дня я зрозуміла на глибинному рівні, що знайшла те, про що підсвідомо мріяла) Це суперкруте середовище суперкрутих людей, які всі об’єднані великою ідеєю, круто змінили моє життя. А темні часи не тільки проявили світлих людей, а і показали самозарадність, гнучкість і виживаність усієї системи.

Наша Спільношкола – це про любов і повагу на усїх рівнях, про цінність власного вибору й відповідальності, про інтегральний підхід і еволюцію мислення, про постійний розвиток і нові можливості, про безумовну віру в майбутнє України та українців! Це місце, де кожний важливий і усі разом створюють майбутнє щасливих людей! Цій компанії дуже пасують такі підходи) І я безмежно вдячна Всесвіту, що подарував можливість бути дотичною до цього інноваційного середовища, аналогів якому немає у світі!

Вітаю! Я Світлана, маю психологічну освіту та досвід роботи з дітьми більше 15 років. В своїй роботі з любов’ю допомагаю дітям краще зрозуміти себе, свої сильні якості, знайти порозуміння з оточуючими. Діти, які навчаються в Спільношколі, добре мене знають і знають що можуть звернутися за допомогою, порадою, підтримкою.

Кожного дня тішуся можливості роботи з такими дітьми: завжди все схоплюють, інколи думаю, що вони вміють читати думки: я ще говорити не почала, навіть натяків на тему не було, а вони фразу кинуть, і потім як почнеться..Люблю!

Я дізнався про Спільношколу раптово, прогулюючись вулицею, але одразу подумав: “О! Було б цікаво тут працювати!”. Схоже мені таки пощастило!

Діти заряджають. Всі історії, перипетії, сюжети, які можуть утворитися за короткий проміжок часу просто наповненні величезною кількістю життя. Іноді, за один тиждень відбувається стільки всього, що вистачило б на цілий місяць, а то і два! Сам же простір цілком сприяє цьому — він весь дихає Свободою. І це — чудово.

Дізнавшись про Спільношколу, ще на етапі будівництва на Варшавському, мені було цікаво її відчути зсередини. Сама назва давала відчуття єдності, турботи, цілісності — Спільношкола. Дуже цінно коли обираюсь саме нас. Адже дитячий садок — це перше місце куди батьки приводять дітей. І для нас дуже важливо надати дитині підтримку для впевненого, комфортного руху по сходинках життя. Саме так я бачу наш простір. Для мене це неймовірне місце, в якому теплі, яскраві, дитячі найщиріші емоції.

Для мене поняття “команда” – це не пусті слова. Коли я працювала у великому бізнесі, в українських і іноземних компаніях, я створювала і розвивала команди, вела їх до успіху, і деякі ставали лідерами ринків. Я вірю в силу команди, я знаю, що саме команди можуть досягати неймовірних результатів у нашому складному і непередбачуваному світі. Мене надихає співпраця з командою Спільношколи, саме вони для мене приклад сучасної творчості, невтомного пошуку нових шляхів, джерело розвитку не тільки дітей і батьків, а і формування в суспільстві як самої нової школи, так і відношення до неї. Мене надихає їх чесність, відкритість і щирість як до себе, так і до оточуючого світу.

Під час дослідницького інтерв’ю із засновницею Спільношколи Анастасія Киреєва я спіймала себе на думці, що, мабуть, саме в цій школі відстань між тим, якою шкільна освіта має бути в сучасному мінливому світі в теорії, та тим, як процес навчання дітей організований практично, є дуже короткою. 

Такі освітянські концептуальні терміни та поняття як «навчання протягом життя», компетентнісний курікулум, Learning compass 2030 – керівні принципи, які закладено в основу бачення сучасного навчального процесу в Спільношколі.

Агентність учнів тут не просто розвивають, вона буквально вбудована у взаємодію дітей та дорослих, на ній засновано стосунки між командою школи, батьками та дітьми.

Мене вразили глибина розуміння, логіка аргументації та відданість ідеям освіти нового формату фундаторки Спільношколи. Гнучкість в підходах (як управлінських так і навчальних) та орієнтир на компетентнісний навчальний план націлені на досягнення основної мети – навчити дітей ВЧИТИСЯ фахово.

Звісно, це моя суб’єктивне враження. Але, якщо Вам близьке саме таке бачення шкільної освіти для Вашої дитини, Вам в Спільношколу. 

Добре пам’ятаю, ще коли був “Дивосвіт”, Анастасія запроваджувала там освітній напрямок як надважливий у розвитку дитини. Навіть ФБ сьогодні нагадав про книжкові шпаківні, які там тоді з’явилися, і цікавезні зустрічі дітей з письменниками та художниками у рамках Всеукраїнської ініціативи “Додай читання”, казковими співтворцями альманаху “Блискуче перо”. Це було круто!

Згодом ваші ідеї та наполегливість втілилися у флагманську історію Спільношкола – і це було суперово! Цікаво спостерігати за розвитком, дієвими результатами, маю надію долучатися за нагоди. Все буде подолано, Настю, бо “спільно” – це мега точно!

Я тут, тому що мої батьки зрозуміли, що я не можу навчатися в звичайній школі, де мене не підтримують, не приймають. Тут я можу вільно висловлювати свої думки та довіряти всім. А ще – тут гарно годують та є піжамні вечірки!

.

Ми тут вчимося приймати спільні рішення, ходимо на екскурсії, робимо піжамні вечірки. Я відчуваю себе співавтором свого навчання та простору в цілому.  І взагалі, як на мене, це сама класна школа:)

.

Якщо ми чогось не розуміємо, нам можуть пояснювати хоч дві години, поки ми нарешті не зрозуміємо! Дорослі в школі не такі занудні, як в інших місцях – з ними можна поговорити на будь-які теми, поспівати, потанцювати, а на заняттях завжди цікаво.

Коли я перейшла навчатися у інший навчальний заклад, я почала по-іншому бачити Спільношколу та її систему. Зовсім інакше, ніж за часів учнівства. Я стала порівнювати Спільношколу з закладом, де зараз навчаюсь, і розуміти, що стільки тепла, можливостей та умов, як тут, ніде більше не вийде знайти. Я будувала своє бачення Спільношколи, здебільшого порівнюючи її з іншими державними закладами, де панують дуже традиційні методи вкладання у голову знань. Тільки тепер почала розуміти, яку кількість можливостей я не використовувала, коли вчилася тут. І наскільки у Спільношколі все насправді тепло, гарно і атмосферно.

Атмосфера великої сім’ї. Дуже різної й водночас дружньої. Мене приємно дивує, яким чином всі ці люди, різні, як планети, так тепло комунікують і допомагають один одному. Заходиш у Спільношколу і починаєш усміхатися, не зважаючи на те, який у тебе сьогодні був настрій.

Саме тому я повернулась сюди у якості волонтера. Хочу розповісти дітям про можливості, які я не використала у свій час. Хочу спостерігати за їхніми успіхами та відчувати себе частиною великої сім’ї. Вчити дітей різним важливим речам і радіти з ними через їхні успіхи. Ніколи не очікувала від себе бажання працювати і контактувати довгий час з дітьми, але, спробувавши, надихнулась людьми які працюють у Спільношколі, ідеями, що панують тут, і самими спільношколярами.